Консультації для вихователів

 

Створення системи громадянського виховання

в дошкільному навчальному закладі.

 

Мета громадянського виховання  дітей  дошкільного віку :

освітня:

знайомити дітей з національними цінностями українського народу;

•вчити та заохочувати дітей до спілкування українською мовою. Дати знання про те, що українська мова – одна з найдавніших мов світу. Вчити відчувати красу, мелодійність української мови, пишатися нею;

•дати знання про державні та народні символи;

•формувати у дітей поняття про сім’ю, рід, родину;

•знайомити дітей із природним оточенням, з природоохоронною діяльністю в Україні;

•формувати у дітей емоційно-естетичне ставлення до навколишнього світу;

•знайомити дітей із яскравими зразками національного народно-прикладного мистецтва;

•вчити розуміти і поважати споконвічні традиції, звичаї, свята та обряди українського народу;

•формувати у дітей позитивні емоції: радість, відчуття прекрасного під час ознайомлення з народними традиціями, звичаями та оберегами українського народу;

•формувати емоційно-пізнавальну активність дітей;

•дати знання про моральні категорії: добро, справедливість, чесність, правдивість, працьовитість та ін.;

•прилучати дітей до етичних норм спілкування;

 

виховна:

•почуття гордості за свій рідний край, свою культуру;

•почуття любові й поваги до своїх рідних, свого родоводу, до історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього;

•інтерес і повагу до народних традицій, звичаїв та обрядів;

•цікавість до народної творчості;

•естетичний смак, любов до народно-прикладного мистецтва;

•гуманне, шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв народів, які населяють Україну, високу культуру міжнаціонального спілкування;

•позитивне ставлення до своєї національної культури;

 

розвиваюча:

•мовлення, увагу, мислення, пам'ять;

•самостійність та ініціативу, творчі здібності;

•спостережливість, уважність;

соціалізаційна:

•розвивати самосвідомість, самооцінку;

•створювати умови для реалізації пізнавальної й соціальної активності дітей;

•формувати почуття належності до певної нації, яке виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи).

 

Куточки державної символики

 

Виховання любові і пошани до державної символіки, ритуалів суверенної України посідає одне з чільних місць у системі громадянського, зокрема патріотичного, виховання дітей

Державна символіка покликана формувати громадянську гідність, патріотичні почуття і впевненість молоді у майбутньому своєї держави. Визначення та опис державних символів України подано у ст. 20 Конституції України.

Національні символи - це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані послужити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.

Метою використання державних символів у навчально-виховному процесі є формування почуття свідомого громадянина України, здатного захищати її незалежність, готового взяти на себе відповідальність за добробут і безпеку своєї родини, народу.

 

 

 

 

Роль творчої діяльності вихователя у розвитку

творчих здібностей  дітей  дошкільного віку.

 

       Поняття творчість педагога  здебільшого вживається, коли йдеться про впровадження інноваційних ідей у педагогічну діяльність. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток. Отже, творчість вихователя - це здатність винаходити в процесі повсякденної професійної діяльності щось нове, комбінувати й видозмінювати, адаптувати відоме до вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини; гнучкість у виборі адекватних засобів впливу на малюка; пошук нестандартних способів розв'язання освітніх завдань; оригінальне доцільне застосування засобів стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.

       Іншими словами, педагогічна творчість - засіб і водночас результат діяльності вихователя у подоланні себе вчорашнього, процес оновлення, вдосконалення у професійній діяльності. Позитивні почуття і емоції, що сповнюють вихователя в процесі творчої діяльності, не лише спонукають до подальшої творчої активності, а й відволікають від концентрації на стресогенних чинниках професійної діяльності, тим самим оберігаючи від стресів і запобігаючи виникненню синдрому професійного вигоряння.

      Особливість творчості вихователя полягає в тому, що він легко налагоджує  стосунки з кожним малюком як з творчою особистістю в процесі їхніх спільних багатократних ігрових, пошукових дій в різних сферах діяльності. І навпаки, вихователю, який недостатньо приділяє уваги своєму творчому професійному росту, важко знайти спільну мову з дітьми і налагодити з ними співпрацю.

       Варто пам'ятати: продуктами творчості вихователя є не лише результати творчої діяльності у вигляді конспекту, нового дидактичного матеріалу чи гри, методичної розробки тощо, а й результати творчої співпраці з вихованцями: художній виріб, придумана казка, інсценована ситуація, розіграна роль персонажа у виставі, конструкторська споруда та інше.

       Як показує наш багаторічний досвід, творчість не можна нав'язувати. Вона або є, або її немає, бо немає у педагога підтримки і віри у його потенційні можливості. Педагог сам шліфує свою творчість і для цього потрібна справжня свобода його діяльності і плідна праця. Отже, щоб мати в колективі творчих педагогів треба, насамперед, надавати їм можливість бути вільними в організації своєї роботи, підтримувати і заохочувати їх, дбати про створення певного конструктивного діалогу в системі «творче середовище - творчий педагог» та виробити переконання в кожного вихователя: "Я можу творити!» «Я здатна до творчості!», «Я хочу творити!», «Мені це потрібно!».

       Маємо  зважити ще на один момент: для запуску творчих механізмів у колективі педагогів максимально значущими саме на початкових етапах розвитку творчості є яскраві враження, події, явища та піки позитивних емоцій у вихователя та дітей. Таке емоційне занурення педагога та дітей у творчість супроводжується емоційним піднесенням: вихователь, отримавши від дітей зворотний заряд емоцій та енергії як результат співтворчості, налаштовується на новий творчий пошук і так триває щоденно. З таким вихователем дітям цікаво, такому вихователю діти довіряють, вони чують його з першого разу і емоційно відгукуються на пропозицію щодо діяльності, проявляють пізнавальну і творчу активність, демонструють прагнення бути схожим на улюбленого вихователя, з таким вихователем діти не хочуть прощатися в кінці робочого дня, і це є свідченням високого рівня його професійної майстерності і творчості.

       Що може спонукати вихователя до творчості?

1.       Готовність до творчості в професійній діяльності, його активна життєва позиція.

2.       Професійна потреба  в оволодінні секретами майстерності.

3.       Прагнення вийти за межі умовностей та консервативних правил.

 

     Варто памятати:  особливо добрий ефект є від того, коли творчий педагог, педагог-новатор не залишається на самоті зі своїми ідеями і надбаннями; він не лише розповідає про свої досягнення, демонструє їх, ділиться ними, а й спонукає своїх колег та залучає їх до спільного творчого пошуку, передає свій досвід роботи для активного використання у своєму та інших педагогічних колективах; творчий вихователь ніколи не буде сліпо списувати, а вдумливо генерувати свої ідеї у розв'язанні даної проблеми.

     Іноді в педагогічних колективах трапляються вихователі, для яких характерні негнучкість психічних процесів, бідність ідей, пасивність. Вони звичні працювати лише за вказівкою іншого. Ефективною для такого вихователя є робота в парі з неординарною сильною особистістю. Тоді він намагається наслідувати колегу, робити свій посильний внесок у спільну діяльність, доповнювати свого творчого колегу, доводити його творчі задуми до логічного завершення. 

Основні напрями творчої діяльності вихователя

 Щоденне моделювання процесу взаємодії вихователя з дітьми, в тому числі, складання змістовних календарних планів освітньої діяльності з вихованцями.

-         Удосконалення відомих та розробка нових педагогічних методів і прийомів, активне використання їх у роботі з дітьми.

-          Систематичне оновлення і збагачення ігрового та розвивального середовища в групі.

-         Пошук неординарних форм роботи з дітьми (цікаві мандрівки, заняття-розваги, пошукова діяльність та експериментування, гурткова робота тощо).

-         Опанування та упровадження сучасних прогресивних педагогічних технологій та ідей у практику роботи з дошкільниками.

-         Вибір ефективних засобів стимулювання творчої активності дітей та їхніх батьків.

    Оригінальне розв'язання проблем методичного характеру (підготовка консультації, виступу на педраді; розробка конспекту нетрадиційного заняття чи розваги; творчий звіт тощо).

     Яким же чином творча діяльність вихователя впливає на розвиток творчих здібностей дитини? Загальновідомо: у активного, творчого педагога і діти творчі. Він знає міру в тому, що дітям потрібно показати, а що вони самі мають відкрити під його керівництвом. Занадто поширені пояснення, виклад готових істин, пропонування зразків для запам'ятовування чи копіювання - все це не сприяє саморозвитку дитини, реалізації її творчих нахилів. Активність дитини, зокрема і творча, формується за умови підтримки дорослим її ініціативи. Численні ж заборони й негативні оцінки гальмують пізнавальну активність та розвиток творчих здібностей дошкільника. 

     Творчі здібності - це здатність дивуватися, пізнавати, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій; це спрямованість на відкриття нового, незвичного, оригінального.

       У розвитку творчих здібностей дітей важливішим є не прагнення здобути кінцевий результат, а сам процес діяльності - експериментування. Занадто прискіпливе ставлення до того, що робить дитина, до результатів її праці може стати на заваді розвитку її пізнавальної активності, творчих здібностей. Оскільки саме діяльність визначає розвиток дитини, настав час переорієнтувати освітній процес зі словесного, монологічного керівництва поведінкою і заняттями дітей на організацію діалогічної взаємодії в парах «дитина - дорослий» або мікрогрупах «дитина - діти», «діти - діти», чи навіть елементів полілогу в ході різних видів діяльності дітей (Замість монологічних вказівок вихователя - діалогічна взаємодія з дітьми).

          Дитяча творчість, як правило, пов'язана з грою. Дошкільнята малюють і - грають, танцюють і - грають, конструюють і - грають, називають слова, складають речення, вигадують казки і - грають. Через гру дитина пізнає світ, у грі дитина робить спроби знайти своє місце в житті. Отже, в грі дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне, виявляти креативність - одну із базових характеристик, що полягає у розвитку здатності дитини до творчості.

 

Характеристики творчості дитини:

швидкість думки;

гнучкість мислення;

оригінальність ідей та рішень;

сміливість; винахідливість.

надзвичайна допитливість і цікавість;

здатність до значної концентрації уваги протягом тривалого часу;

стійкі бажання робити все по-своєму - незалежність дій і думок;

 

      Варто зауважити: про рівень професійної майстерності вихователя та його творчий потенціал можна судити, виходячи із кількості в групі творчих дітей.  На це вказують їх відповіді на заняттях, роботи з образотворчої діяльності, розповіді дітей з власного досвіду, створені казки, небилиці, загадки, конструкції з будматеріалу, виконані ролі в сюжетно-рольовій грі тощо.

      Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності дітей виявляються приблизно з п'ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту їх не слід розвивати. Оскільки творчі здібності дитини формуються в процесі різних видів діяльності, педагогу варто постійно дбати про психолого-педагогічні умови для їх розвитку:

1.  Забезпечувати систематичне накопичення дітьми якнайбільше позитивних вражень про навколишній світ під час різних видів діяльності (гра, малювання, конструювання, ліплення, аплікація, гра на ДМІ, співи й танці, театралізована діяльність, читання, письмо, складання віршів чи казок, праця, ДПД тощо).

2. Прагнути, щоб діти отримували задоволення від самого процесу діяльності і не займалися нею під примусом дорослого.

3. Забезпечувати стимулююче розвивальне середовище, наявність необхідних для творчої діяльності дошкільників завжди доступних матеріалів.

4.  В жодному разі не давати негативної оцінки дитячій творчості.

5.  Зохочувати цікаві та глибокі запитання дітей.

6. Активно використовувати в освітньому процесі нестандартні творчі завдання (зображувальні, музичні, словесні, логіко-математичні, творчі завдання комбінованого типу).

7.   Не допускати надмірної опіки дітей, яка може заважати дитячій творчості.

8.    Забезпечувати позитивний психологічний мікроклімат у групі.

 

 

 

Професійне мовлення педагогів.

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».


У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.


Компоненти професійного мовлення педагогів:

• якість мовного оформлення мовлення;

• ціннісно-особистісні установки педагога;

• комунікативна компетентність;

• чіткий вибір інформації для створення вислову;

• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

 

 

 

 Вимоги до мовлення педагога дошкільного закладу :
 

• правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.).

 

 

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування,його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.